Володимир і Лідія Омеляненки з селища Холми
Чорна ягода — чорний труд. Хто її збирає, той знає, яких зусиль вона вартує. У лісі вже з’явилися перші чорниця й лисички. Чи ходять люди по ягоди та гриби під час війни та попри заборону відвідувати ліс, Сусіди.Сіty поспілкувалися з сім’єю Омеляненків із Холмів.
Лідія Миколаївна вже 21 рік приймає чорницю у сезон. Старшій доньці Альоні було три роки, коли вперше спробувала, й відтоді щороку холминці здають їй зібрану в лісі чорницю. Щоправда, не лише їй, а й іншим жінкам, які приймають ягоду в селищі.
— З понеділка, 17 червня, почали приносити першу ягоду односельці, — каже Лідія Омеляненко. — Раніше, було, й із Радомки привозили, останніми роками тільки холминці. Ягода хороша, велика і буде її багато, бо чорничники добре перезимували, не вимерзли, вологи вдосталь. Минулий рік був гіршим на урожай через засуху.
Ціна протягом сезону змінюватиметься багато разів. На минулому тижні кілограм ягід, зібраних руками, у Холмах вартував 60 гривень, а грабаркою (брачкою, драпкою, шкребачкою, гребінкою, ковшем) — 40. З огляду на ціну, люди здебільшого брали вручну.
А на цьому тижні ціна на ягоду стала однаковою — 60 гривень, хоч руками, хоч ковшами
— Є люди, які дуже швидко беруть чорницю руками, а є й такі, хто грабками набирає по декілька відер, — каже Лідія Миколаївна. — Наприклад, мій племінник Сергій уміє за одну поїздку по три відра зібрати. І син Максим, коли випадала можливість, то не відставав — два відра набирав.
Однак не всі готові кланятися кожній ягоді, бути покусаними комарами й оводнями, щоб заробити на чорниці. Володимир Омеляненко — серед них.
— Колись із покійним тестем поїхали конем по чорницю, то пам’ятаю й дотепер, — сміється чоловік. — Оводні так напекли, що моя чорниця закінчилась, не розпочавшись. Добре, як півлітрову баночку набрав.
Чорниця — важка робота, це ж не малина: ходи та збирай. Тут спину треба гнути — Володимир Омеляненко
У сім’ї Омеляненків чорницю заготовляють тільки на варення. Більше нічого з неї не роблять. Синовому майстру з Чернігова передають і листя, і гілочки чорничні, які чоловік просить для своєї матері, хворої на діабет.
Добре здавати лисичку, якщо знати, де вона росте. Ще минулого тижня ці гриби в Холмах приймали по 130 гривень за кіло, нині — по 80. Несуть і холминці, і з Олешні. Збирати її легше, ніж чорницю, особливо, коли вона соковита, як зараз, бо вологи вистачає, важка. Трапляються і зовсім приємні моменти — лисички-велетні. Торік одна лисичка, пригадують Омеляненки, заважила пів кіло. А ось дощі для здавачів лисичок небажані, бо ціна одразу падає. Що, по суті, і спостерігаємо нині.
Сезон лисичок відкритийАвтор: Наталія Рубей
Лідія Омеляненко каже, що люди знають про заборону відвідувати ліс під час війни. Однак, переконана, що все одно ходитимуть, бо половина з тих заробітків живе, зокрема, безробітні й пенсіонери. Найурожайніші місяці для чорної ягоди — червень і липень. Хоча сезон триватиме аж до вересня.
Почім приймають чорницю й лисички у селах
У Забарівці кажуть: поки є лисички, люди по ягоди не йдуть. Спочатку в селі ці гриби приймали по 210 гривень, а на початок цього тижня ціна впала до 90 грн за кіло. Однак грибників усе одно не меншає. По чорницю ж приїздять навіть із Мени, розпитують, куди краще піти. Бояться гадюк, але йдуть. Без чобіт нині у ліс не можна, бо води стільки, як і на городах! Ягоди ручного збирання на початку цього тижня закуповували по 70 гривень за кілограм, а зібрані драпками, з листям — 65. Люди кажуть, що це дуже дешево. Порахуйте: трилітрова банка ягід — це 2 кілограми, відтак лише 130-140 гривень.
Бідкаються мешканці Рудні — за тиждень ціна на лисички падала тричі: зі 190 гривень до 110, а минулої суботи — до 80. Але люди все одно збирають. Їдуть на тихе полювання під Рудню і жителі Прибині та Шишківки, бо там, кажуть, лисичок менше. Чорниця є, але її ще небагато, тож поки що не приймають.
По 80 гривень закуповують лисички у Козилівці та Домашлині. А ось чорницю на початок нинішнього тижня ще не закуповували ні в одному селі, ні в іншому.
