Ілюстративне
Місто — це його люди. Корюківка, яка цьогоріч зустріла 367-річчя, багата на щирих і небайдужих, працьовитих і талановитих. Які труднощі довелося долати та які приємності відбулися в їхньому житті протягом року — діляться педагогиня-волонтерка та багатодітна мама.
Волонтерство допомагає пережити тяжку втрату
Тетяна Федорченко, вчителька математики й інформатики Корюківського ліцею № 3, волонтерка:
Тетяна ФедорченкоФото: Надане респонденткою
— Найвагоміші події, які сталися зі мною за минулий рік, не завжди були радісними чи легкими.
Перше, мабуть, те, що несподівано для себе почала волонтерити. Просто якось репостнула текст Тетяни Федосенко з Сосниці про те, що наші військові потребують кнопкових телефонних апаратів. І люди почали відгукуватися мені, приносити! Вдячна, що директор ліцею Олег Гайовий не заперечує щодо збору необхідного в нашому закладі, бо пізніше збирали й протигази, й чималу допомогу постраждалим у Харкові. Так і закрутилося.
З сосницькими волонтерками Тетяною Федосенко та Валентиною Біжовець тривалий час працювали заочно, нещодавно тільки вперше побачилися з Танею в Мені. Свого тата я теж залучила до волонтерства. Оскільки він буває на Менщині, тож зібрану допомогу відвозить туди, де займаються цією справою дівчата з Сосниці.
Вдячна кожному, хто відгукується на збори для військових. Однак хочу зазначити, що люди почали відчутно менше допомагати після оприлюднення доходів працівників органів влади.
Другою вагомою подією за рік вважаю те, що з 17 лютого цього року у нашому найбільшому храмі міста нарешті лунають молитви українською мовою. Півтора року тому громада парафії Свято-Вознесенського храму прийняла історичне рішення скинути ярмо московської церкви й перейти до ПЦУ. І лише цьогоріч люди змогли зайти до храму.
Пишаюся, що разом з однодумцями була серед активістів усього цього процесу, яких і досі деякі обзивають «розкольниками»
Перехід до ПЦУ для мене особисто означає перемогу добра над злом і є свідченням того, що Україна маленькими кроками йде до великої перемоги над ворогом.
А загалом останній рік був для мене непростим і напруженим, адже дуже хворіла мама. У квітні її не стало. Це тяжка втрата, яку я досі не можу пережити. Мама раділа, що наша церква нарешті перейшла в ПЦУ, проте не змогла побувати на богослужінні через хворобу.
Після її смерті волонтерство якоюсь мірою стало для мене способом віддавати свої сили тим, хто цього потребує, допомагати там, де необхідно. Зараз мені непросто, бо щоб допомагати іншим, треба самій бути наповненою. А з цим поки що проблема.
Усі досягнення — успіхи дітей
Валерія Кириченко, багатодітна мама:
Валерія КириченкоФото: Надане респонденткою
— З найбільш вагомого в моїй роботі, що сталося протягом останнього року — змінилася посада, на якій набуваю нового досвіду в лісовому господарстві.
Усі події в особистому житті, які запам’яталися, стосуються досягнень дітей.
Старша донька Соломія, яка закінчила 10 класів, стала учасницею корюківської команди «Оріон» у крутому проєкті «Покоління перемоги» від освітньої фундації GoGlobal, де разом із молоддю декількох областей навчалася, знайомилася з надзвичайними людьми, відпочивала в Карпатах.
Середня донька Єремія закінчила 6 клас і стала стипендіаткою міської ради за творчі успіхи, яких досягла протягом року як учениця по класу скрипки Корюківської мистецької школи ім. О. С. Корнієвського, та відвідала Німеччину разом із іншими дітьми-корюківчанами.
Найменший син Гордій закінчив перший клас із хорошими результатами.
