ілюстративне
Яйця, хліб, м’ясо, фрукти та овочі продовжують бити цінові рекорди в українських магазинах. Сезонні чинники — лише частина проблеми. На здорожчання впливають також збільшення вартості кормів, пального, електроенергії та навіть логістика. Люди стурбовані, проте не падають духом.
Українці – незламна нація. В цьому переконуєшся, коли починаєш спілкуватися з простими людьми на вулиці, у транспорті тощо. Пані Валентина, корюківчанка, якій 65 років, поділилася своїми думками з приводу цінових коливань наприкінці року. Ось, що вона сказала:
— Ціни вражають! Складається враження, що нинішня тисяча гривень дешевшає чи не щодня. Саме таку суму треба взяти з собою, якщо хочеш купити м’яса, молочних продуктів, овочів, фруктів, риби, яєць. Чи вистачить придбаного на тиждень для родини з чотирьох осіб — звісно, ні.
Мене особисто турбує зростання в ціні молока, сметани, кефіру, ряжанки, масла, сиру, йогуртів. Вони стають усе дорожчими й недоступними. І знаєте, не завжди якісні. Було, купила в магазині масло, а воно старим відганяє. Я намагаюся брати харчі, коли діють знижки, зокрема, на овочі та фрукти. Це розповідаю про наш місцевий супермаркет, бо в інших приватних магазинах ціни постійні, акційних не зустрічала.
У магазин ходжу щодня. Дивись, щось і придбаю дешевше. Це вже звичка та своєрідне хобі
Частіше купую хліб, олію, масло, печиво, овочі (моркву, буряк, капусту), курятину. Нині за моркву правлять по 27 грн за кіло, думаю, буде й по 40 і більше. Якщо в гаманці лежить 500 грн, то можна взяти окрім основних продуктів, ще кілька сардельок, трохи риби. А коли тільки 300 — то доводиться обмежитися хлібобулочними виробами, молочкою й овочами.
Дорогі також фрукти та солодощі. Я випікаю багато чого сама, але з нами мешкає мама, тому для неї завжди має бути в домі печиво. Майже недоступними стали рибні консерви, принаймні для нашої сім’ї.
Інколи шукаю щось з риби на щоденному базарі. Можна трохи вигадати, але, буває, що натрапиш на поганої якості. Ось придбала оселедець, заплатила приблизно 60 гривень, а він такий собію Та не викидати ж. Зробила «шубу» — з’їли.
Допомагає відчутно власний город, однак і він вимагає чималих вкладень протягом сезону: на насіння, добрива, засоби захисту тощо. В останні роки власноруч вирощеної картоплі не вистачає, докуповуємо, як і решту овочів (цибулю, буряк, моркву, огірки, помідори).
Дуже виручають закрутки. Тож не лінуюся годинами стояти у плити влітку, у підвалі є багато чого смачного до столу. Сама й кетчупи та соуси готувала, тепер менше магазинних купуватиму. Хоча спеції суттєво зросли в ціні, а без них — яка консервація!
Нині чимало страв готую з гарбуза. Варю гарбузове варення з апельсинами та лимонами, сік, роблю цукати (заміняють цукерки). Дуже смачний запечений гарбуз з морквою — зі свіжим хлібом іде за милу душу. Також кашу часто готую, суп-пюре. Золотий овоч, який гарно зберігається й довго радує нашу родину.
А оце пізньої осені ще встигли кілька разів з’їздити по гриби, набрали трохи зеленок, маслюків, зонтиків. З останніх смажила відбивні — смачні! Хочу сказати, що виживаємо, як можемо. Але не скаржимося, ще й воїнам нашим допомагаємо з невеликої пенсії. І з нетерпінням чекаємо на перемогу, яка обов’язково буде!
