Зачули ми що на Прилуччині розвивають унікальний вид водного спорту- сапсерфінг. Тож і самі радо гайнули до мальовничої Петрушівки, яка межує з Качанівкою, аби й собі спробувати. Власника пана Олега саме застали під час запливу. Погойдуючись на легеньких хвильках він гордо і впевнено керував сапбордом. І на цю заспокійливу красу можна було дивитися вічно. Бо ж такі неймовірні краєвиди відкриваються на річку Смош ніби в Карпатських горах на полонинах. Направду, це якесь магічне місце сили. Але між дивитися вічно, чи самим спробувати ми обрали варіант Б. Тож, щойно власник зійшов на сушу, не гаючи часу цікавимося, чи зможе з першого ж разу новачок осідлати сапа. І бажано в повний зріст, а не стоячи на колінах.
Саме через простоту і доступність сапсерфінгу Олег і вирішив запровадити його на Прилуччині.
Найважливішим елементом спортивного спорядження для занять сапсерфінгом є дошка – сапборд. Зовні вона схожа на дошку для занять серфінгом, однак управління відбувається завдяки спеціальному сап-веслу, розповідає Олег і розпочинає детальний інструктаж.
Тож після короткого інструктажу від тренера я вже можу сміливо борознити річкові простори.
Спершу до сапборда слід звикнути стоячи на колінах. Далі, якщо все вийшло, переходимо до іншого, більш складного рівня. Досить кумедна картинка виходить.
До речі під час запливу майже всі м’язи були в тонусі. А відтак фізичне навантаження під час заняття сапсерфінгом я можу порівняти з навантаженнями під час занять фітнесом.
Катання на сапах то не лише зарядка для тіла, а й розрядка для душі, в тому я переконалася на власному досвіді.
Якщо ви вже впевнено почуваєтеся на сапборді, тоді можете сміливо вирушати у більш серйозні запливи, а не лише кружляти навколо пірсу.
Такий день перезавантаження надасть життєвих сил та енергії для подальшої боротьби, бо ж живемо у дуже непростий час, коли організм особливо потребує підтримки.
