Йому назавжди 29! Скільки доброго і світлого могло бути у нього ще попереду?! Нажаль, війна продовжує забирати життя українців, які відважно стали на захист рідної землі від ворожих окупантів.
29 червня «на щиті» до рідного міста повернувся хоробрий син України Дмитро Михайлович Панченко, на позивний «Панч». Смерть воїна – це біль всієї прилуцької громади, всієї країни. Це невимовний біль і смуток для родини полеглого захисника.
Він боровся за волю і свободу нашої держави і щиро вірив у те, що скоро прийде на нашу землю перемога. Вірив і віддав у ім’я цієї перемоги найцінніше – своє життя.
Майбутній захисник України народися 25 січня 1995 року у Прилуках. Навчався у школі №2, після школи вступив до Прилуцького профтехучилища, пройшов строкову військову службу. У мирний час працював на підприємствах рідного міста.
Під час повномасштабного вторгнення Дмитро не вагаючись став на захист Батьківщини. Водій мінометного взводу мінометної батареї в/ч А- 4030 Дмитро Панченко був відданий військовій присязі, своїм побратимам.
24 червня 2024 року під час виконання бойового завдання біла населеного пункту Вовчанськ Харківської області життя Дмитра Панченка обірвалося.
Веселий, життєрадісний, привітний, дуже мужній та щирий. Був надійним товаришем та завжди готовим підставити плече у важку хвилину – саме таким Дмитро назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав.
Жодними словами не втішити пошматоване материнське та батьківське серце, адже найбільша втрата – це втрата своєї дитини. У глибокому смутку залишились дружина, син, сестра, друзі, знайомі, побратими та вся прилуцька громада.
Та нехай добрий і світлий спомин про мужнього захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у нашій пам’яті. Не забуваймо, якою ціною виборюється наша свобода!
