Кожна війна має свої героїв. Багатьом з них, нажаль, не судилося повернутися додому живими. Вони полягли навіки. Серед них і прилучанин Дмитро Савицький. 6 грудня громада, схилившись на коліно, віддала шану загиблому воїну.
Дмитро Андрійович Савицький народився 9 листопада 1991 року. Двері у світ знань йому відкрила прилуцька школа №4. Далі роки навчання для Дмитра проходили у школі №10. Він закарбувався у пам’яті однокласників та вчителів як веселий та добрий хлопчик. Таким рідним став Дмитро для класної керівниці Наталії Гапон.
Після закінчення школи Дмитро Савицький здобув спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів – водія автотранспортних засобів. Проходив строкову службу у армії. 2014 року прилучанин мужньо став на захист рідної Батьківщини, уклавши контракт із ЗСУ. Боронив державу під час АТО-ООС.
З початку повномасштабного вторгнення Дмитро знову повернувся до зброї. 1 грудня 2024 року під час бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов’язок військовослужбовець Дмитро Савицький, позивний «Демон», загинув.
Єдиного, найкращого, найріднішого сина втратила мати Наталія Володимирівна. Дівчина Марина втратила свого коханого, а прилуцька громада втратила ще одного мужнього воїна.
Звучить «Плине кача», мелодія втрати, сліз та горя. 6 грудня Дмитро Андрійович Савицький пройшов останній земний шлях. Позаду синьо-жовті стяги вільної та суверенної держави, якій своє серце, тіло та душу віддав вірний та мужній син.
