Нестерпне, невимовне горе і пекучий біль знову принесла війна на нашу землю. 17 вересня Прилуччина живим коридором зустріла полеглого героя Олександра Ігнатушка.
До 12 вересня у його грудях билося серце відданого Україні воїна-захисника. Ні на хвилину він не забував про рідну землю, своє село і родину. Олександр усім серцем вірив у вільну і незалежну Україну, і робив все можливе, щоб зберегти мир на нашій землі. Він герой, таким був, є і буде у пам’яті Сухополов’янської громади завжди.
Народився Олександр Ігнатушко 10 серпня 1991 року у Прилуках, до 2009 року навчався у місцевій школі, любив спорт, завжди брав участь у різних змаганнях та турнірах. Після здобуття освіти Олександр пішов працювати, оскільки повинен був підтримувати маму та сестру.
Життя Олександра Ігнатушка було таким, як і у кожного українця, зі своїми цілями, планами та мріями, поруч з найріднішими для нього людьми. Але повномасштабне вторгнення змінило все.
4 червня цього року чоловік вступив до лав ЗСУ. 12 вересня мужньо виконавши військовий обов’язок під час ворожого обстрілу Олександр Ігнатушко загинув.
Схилилася над сином згорьована мати. Як же пече їй у грудях, один тільки Господь знає, як рветься її зболіле серце за дитину. Її син повернувся додому на щиті. Він залишився в Україні назавжди, останній спочинок знайшов у рідному селі.
Навіки 33 роки. Навіки молодий і усміхнений як на світлині. Таким він залишиться у пам’яті рідних, односельців, побратимів назавжди.
