Шануймо, люди, хлопців, що мужньо б’ются на війні, — Світлана Дубницька

Шануймо, люди, хлопців, що мужньо б'ются на війні, - Світлана Дубницька

Автор: Світлана Дубницька, мережа ФБ.

Приймав у небі Бог людину,

Що мала скарби на землі:

Будинок, бізнес і машину

Та й гроші добрі, немалі.

Прийшов до Бога гоноровий,

Трясе багатим гаманцем:

«Я, Боже, рай купить готовий!» —

Із перекошеним лицем.

— Я куплю Ангелів у небі,

Щоби співали лиш мені

Та, що захочу, по потребі

Все приносили із землі.

Я куплю сонце, вітер, зорі…

Для мене не існує меж.

Степи, ліси, велике море…

І соловейків куплю теж.

І перепродам потім людям,

За гроші буду видавать.

Схилився Бог в тяжкій зажурі

І став рахунки виставлять:

— За тих дітей, що обікрав ти,

Без ліків забирав життя,

І що програв ганебно в карти,

А помирало десь дитя…

За тих, кого дурив ти підло

І обдурив, як тільки міг,

Що за лайно те паперове

Тобі вклонялися до ніг;

За хлопців, що тримають небо,

Без рук, без ніг і без життя,

Кому підтримки було треба,

Бо ж рятували майбуття.

За всіх, що скривдив ти до болю,

Порахував на папірцях –

Я розберуся тут з тобою.

Хай замордує тебе страх.

Купити небо! Ти, людино,

Нікчемний блазень і тупий,

Ти в вічнім пеклі в мене згинеш

І з дідьком станеш ти у стрій.

Розсердив Бога — ох, нікчема,

Трусився, бідний, як той кіт.

Вже зрозумів, що тут не в темі,

І почалапав на той світ.

А Бог пішов до свого раю.

Там хлопець із війни прийшов,

Медалі важко протирає

І просить в Господа любов.

Щоб обгорнув любов’ю маму,

Що сиротою залишив,

Не полагодив стару браму

І вишню він не посадив,

Не одягнув сорочку чисту…

Він просить в небі каяття.

І не зберіг, хоч він старався,

Від Бога даного життя.

І Господь плакав: – Світе милий,

Хіба такого Я чекав?!

Що ж ви, жорстокі, наробили?..

І міцно воїна обняв.

Мораль одна: опам’ятайтесь,

Ніщо не вічне на землі.

І хлопців, люди, поважайте,

Що там вмирають, на війні…

Новини Чернігова