Вогонь пам’яті горить у долонях родин загиблих прилучан. 29 серпня 85 лампадок зажевріли на Алеї Героїв. Їх тепло ніби дотик найріднішого захисника зігріває серце мами, тата, дружини, сина, доньки, сестри, брата. Душі героїв незримо подихом серпневого вітру втирали сльози тим, хто повік оплакуватиме свою втрату.
У День пам’яті захисників України пам’ять об’єднала 85 родин. Поіменно згадали кожного героя. Сьогодні родини плекають найцінніше, що у них залишилося – згадку. Вони знаходять втіху у ранковому сонцю, що сяє і виграє як очі сина, у теплому дощу, що спадає на плечі обіймами коханого та тихому зоряному вечорі, котрий лагідно нашіптує татову казочку на ніч.
Всі герої залишилися у державних символах: у словах гімну, у волі герба, у кольорах прапора. Рідні ще не виплакали сліз, не змогли вилікувати біль та горе, загибель неповторного, єдиного, чуйного, ніжного, мужнього та сміливого воїна. Це вони взяли зброю до рук, це вони завжди були попереду, боронили не лише рідні Прилуки, а й усю Україну, і в останній земний шлях йшли також попереду…
